Тайманов Ісатай (1791 — липень 1838), керівник антифеодального і антиколоніального повстання в 30-х рр. 19 ст в Букєєвськой Орді (Казахстан). З 1812 одна із старшин в роді берш, що кочував поблизу Каспійського моря. Протести Т. проти насилій над селянами викликали незадоволеність хана і величезну популярність Т. в народі. У лютому 1836 Т. разом з Махамбетом Утемісовим і ін. очолив повстання, головною рушійною силою якого було казахське селянство. У 1837 в загонах Т. налічувалися до 2 тисяч озброєних джигітів. Кульмінаційним пунктом повстання прийнято вважати безуспішну облогу ставки хана Джагира в жовтні 1837. В кінці 1837 в урочищі Тас-Тюбе повстанці були розбиті. Т. з невеликим загоном встиг піти в межі Молодшого жуза, де прилучився до виступу султана Каїп-Галія Ішимова, що намагався за підтримки хивінського хана відторгнути Молодший жуз від Росії. У липні 1838 загинув при зіткненні із загоном царських військ.
Літ.: Бекмаханов Е. Б., Нариси історії Казахстану XIX ст, А.-А., 1966.
