Тайга (тюркське), хвойні ліси північного помірного поясу, складені бореальними видами їли, ялиці, модрини, сосни (у тому числі кедровою) з невеликою домішкою листяних порід. Перехідна смуга між Т. і зоною широколистяних лісів іменується підтайгою. Т. розташована в північній частині помірного поясу (середня температура липня 10—18 °С), з відносно нетривалим безморозним періодом, холодними взимку, осіданнями, що перевищують випар, і стійким сніговим покривом. Терміном «Т.» позначають також одну з географічних підзон північного помірного поясу. Т. займає величезні простори С. Євразії, Північної Америки, покриває великі території в горах (гірські райони Північної Європи, Японських островів, Тихоокеанського побережжя Північної Америки і т. п.). В умовах континентального клімату Т. заходить далеко на С. (на Таймирі північніше 72° північної широти), в умовах океанічного — зустрічається в 42° північної широти (острів Хонсю, Японія).
За зональним принципом Т. ділиться на північну, середню і південну. На території СРСР ці частини якнайповніше виражені на Східно-європейській і Західно-сибірській рівнинах (див. карту ). По складу рослинності розрізняють темнохвойную (ялина, ялиця, сосна сибірська і кедрова) і светлохвойную Т. (лісова сосна, модрина, деякі американські види сосни). Деревні породи утворюють чисті (ялинові ліси, модринові ліси і т. п.) і змішані древостої (ялиново-ялицеві ліси). Темнохвойний ліс — найбільш поширений і характерний вигляд Т.; під його запоною формуються особливі тайгові грунти, покриті мохом, лишайниками або підстилкою з перегниваючої опалої хвої. Породи, створюючі древостой темнохвойной Т., теневиносліви, оскільки їх хвоя здатна здійснювати фотосинтез при слабкому освітленні. У лісі мало світла, тому інколи зовсім немає підліска. Види чагарників (ялівець, жимолость, смородина, верба і ін.), чагарничків (чорниця, брусниця і ін.), трав (переважають кислиця, грушанка, папороті і т. п.) небагаточисельні, але багато хто з них супроводить темнохвойной Т. на обох континентах.
На суглинних, родючіших грунтах поширені темнохвойниє ліси зеленомошниє і трав'яно-чагарникові. Окрім темнохвойних порід, тут зростають сосна, береза, рідше модрина, а у південній частині тайгової смуги Європи — дуб, липа, клен остролістний, вільха сіра. При застої вологи надгрунтовий покрив в асоціаціях темнохвойной Т. складається з сфагнових і ін. болотяних мохів; місцями такі ліси поступово змінялися сфагновими торф'яниками, особливо типовими для північної і середньої Т. В південних районах поширення, особливо в горах, а також поблизу океанічного побережжя Т. багатше по складу рослинності і складніше по структурі.
В Східному Сибіру панує ясно-хвойна, або модринова, Т., яка також представлена різними класами асоціацій. Модринові ліси — світлі, переважно редкостойниє, часто з підліском (кедровий стланик, рододендрон даурський, чагарникові берізки) і розвиненим трав'яним покривом мінливого складу; основні породи — модрина сибірська, даурськая; для гірської светлохвойной Т. Забайкалья характерна домішка сосни кедровою і їли. У північній і середній Т. Європи, в Зауралье і ін. районах широко поширені светлохвойниє тайгові ліси з сосни лісовою, віддаючою перевагу легким грунтам.
В СРСР майже території відноситься до тайгової підзони і висотних поясів; у горах крупні масиви Т. зосереджені в Сибіру і на Далекому Сході в умовах найбільш континентального клімату.
На С. Европи (Європейська частина СРСР Фінляндія, Швеція, Норвегія) тайгові, переважно ялинові, ліси знаходяться під впливом субатлантичного клімату. Значні масиви Т. займають северо-атлантічеськие провінції Канади, де переважають ялина чорна і сиза, модрина канадська; гірська Т. в Канаді приурочена Аппалачам (у древостоє, окрім ялини чорною, поширені ялина червона і американські види ялиці)
На всіх материках Т. утворює північний кордон лісу. У Європі на кордоні з тундрою зустрічається ялина, в Західному Сибіру — ялина і модрина сибірська, а в Східному Сибіру — модрина даурськая. У Північній Америці північний кордон лісу утворюють ялина чорна і модрина канадська.
В Т. зосереджені значні запаси промислової деревини; вона є базою мисливського промислу і частково оленярства. Див. також Тайгова фауна .
Літ.: Толмачев А. І., До історії виникнення і розвитку темнохвойной тайги, М.- Л., 1954; Рослинний покрив СРСР. Текст пояснення до «Геоботанічної карти СРСР», м. 1: 40 000 000, під ред. Е. М. Лавренко і В. Би. Сочави, т. 1, М.— Л., 1956; Ліси СРСР, т. 1—5, М., 1966— 1970; Сочава Ст Би., Тайга як тип природного середовища, в кн.: Південна тайга Пріангарья, Л., 1969; Амурська тайга (комплексні ботанічні дослідження), Л., 1969; Вивчення тайгової біоти (проблеми і перспективи) Іркутськ, 1973; Еталонні ділянки природи тайги, Іркутськ, 1973; Протопопів Ст Ст, Средообразующая роль темнохвойного лісу, Новосиб., 1975; Rowel. S., Forest regions of Canada, Ottawa, 1959.
