Таврійський палац в Ленінграді, пам'ятник російського класицизму. Побудований в 1783—89 (архітектор І. Е. Старов, декілька споруд на ділянці Т. д. — архітектор Ф. І. Вовків) для князя Р. А. Потемкина, призначався для торжеств, прийомів і свят. Після пожежі відновлений в 1802—04 (архітектори Л. Руська, До. І. Россі, Ст П. Стасов; розписи — 1819, Дж. Би. Ськотті). Полягає з 3 самостійних корпусів — центрального (з 8-вугільним купольним залом, Великою галереєю з подвійною іонічною колонадою; інтер'єри частково перебудовані) і 2 службових, розташованих по сторонах парадного двору і сполучених з центральним корпусом перехідними флігелями. Біля головного під'їзду колись знаходилася гавань, фанерована каменем і сполучена каналом з Невою.
В 1906—17 в Т. д. проходілі засідання Державної думи в спеціальному влаштованому залі засідання (на місці зимового саду). Після Лютневої революції 1917 в лівому крилі Т. д. розмістилася рада Петрограду робочих і солдатських депутатів (до переїзду в серпні в Смільний); у правому крилі засідав Тимчасовий комітет Державної думи. Аж до переїзду в липні в Зимовий палац в Т. д. знаходилося буржуазне Тимчасовий уряд . 4(17) квітня в Т. д. на зборах більшовиків — учасників Всеросійської наради Рад виступив В. І. Ленін з доповіддю «Про завдання пролетаріату в даній революції» («Квітневі тези»). Перед Т. д. проходілі багаточисельні народні демонстрації. 5(18) січня 1918 в Т. д. засідали Засновницькі збори. У січні 1918 в палаці проходіл 3-й Всеросійський з'їзд Рад, в березні 1918 — 7-й з'їзд РКП (б), в липні почав роботу 2-й конгрес Комінтерну, на якому з доповіддю виступив Ленін. Після Великої Вітчизняної війни 1941—45 будівля Т. д. реставрується. Нині в Т. д. розміщується Ленінградська вища партійна школа.
