Табун (химіч.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Табун (химіч.)

Табун (німецький Tabun), етиловий ефір діметіламіда ціан фосфорної кислоти, (Ch 3 ) 2 N (C 2 H 5 O) P (О) CN, безбарвна рідина; t пл -50 °С, t кіп близько 230 °С (з розкладанням), летючість (максимальна концентрація) 0,6 міліграма/л (20 °С), щільність 1,087 г/см 3 (20 °С). Розчинність у воді близько 12%, в органічних розчинниках розчиняється добре. Т. — отруйлива речовина нервово-паралітичної дії; повільно гидролізуєтся водою; енергійно взаємодіє з водними розчинами лугів, аміаку і амінів, що використовується для дегазації Т. Продукти дегазації отруйні, оскільки містять солі синильної кислоти. Т. отримують послідовною взаємодією хлороокису фосфору Pocl 3 з солянокислим диметиламіном, етиловим спиртом і KCN.

  Смертельна концентрація Т. в повітрі 0,4 міліграм/л (1 мін ) , при попаданні на шкіру в рідкому вигляді — 50—70 міліграмі/кг; в концентрації 0,01 міліграма/л (2 мін ) Т. викликає сильний міоз (звуження зіниці). Захистом від Т. служить протигаз.

  Т. вперше був отриманий перед 2-ою світовою війною 1939—45, але бойового вживання не знайшов.

  Літ.: Франке З., Франц П., Варнке Ст, Хімія отруйливих речовин, пер.(переведення) з йому.(німецький), т. 1—2, М., 1973.