Сю Ежен
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Сю Ежен

Сю (Sue) Ежен (прізвисько; справжнє ім'я Марі Жозеф)[26.1 (або 10.12). 1804, Париж, — 3.8.1857, Аннеси, депутат Верховного Савойя], французький письменник. У 1823—1829 військовий хірург. Перші літературні досліди — нариси, памфлети («Листи людини-мухи панові префектові поліції», 1826), водевілі. У 1830 опублікував «сатанинську» розповідь «Кернок-пірат». Особливим успіхом користувалися авантюрно-мелодраматичні романи-фейлетони С., що малюють «дно» Парижа, лицемірство «світла», неправдоподібних героїв («Паризькі таємниці», т. 1—10, 1842—43; «Вічний жид», т. 1—10, 1844—45, див.(дивися) Агасфер ) . Обмеженість викриттів С., невіра в народні сили і надії на філантропію буржуазії знижували значення його соціальної критики. У 1850 С. — депутат Законодавчих зборів. У січні 1852 емігрував до Савойю; уряд переслідував його за роман «Тайни народу» (1849—57) і антиклерикальні памфлети. К. Маркс називав С. «сентиментально-міщанським социал-фантазером» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 7, с. 100—01).

  Соч.: Œuvres illustrées, [v. 1—23], P., 1850—55; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Агасфер, т. 1—4, [М-код.—Л.], 1933—36.

  Літ.: Белінський Ст Р., Полн. собр. соч.(вигадування), т. 8, 10, М., 1955—56; Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 2, М., 1955; Історія французької літератури, т. 2, М., 1956: Bory J.-L., Eugène Sue..., [P., 1973].

  М. А. Гольдман.