Ськляренко Олексій Павлович (1869 або 1870, Вірний, нині Алма-Ата, — липень 1916, Петроград), учасник революційного руху в Росії, соціал-демократ, більшовик. Народився в сім'ї лікарки. З 1886 брав участь в народницькому русі; у 1887 арештований, поміщений в петербурзьку в'язницю «Хрести». У 1889 в Самаре (Куйбишев) познайомився с В. І. Леніном, в 1893 увійшов до марксистського кружка. У 1894 арештований, засланий в Архангельську губернію. У 1898—1903 вів партійну роботу в Тулі, потім в Харбіні на будівництві КВЖД. З 1903 працював в Петербурзі, Саратові (член губернського комітету РСДРП). У 1905—07 член Бюро РСДРП Центрального району Саратова, працював в комітеті Самари РСДРП. Делегат 5-го з'їзду РСДРП (1907). У 1907 арештований, засланий в Усть-Сисольськ (нині Сиктивкар). З 1911 в Петербурзі, співробітничав в більшовицьких газети «Зірка», «Правда», журналу «Освіта» (псевдонім — «Босий»).
Літ.: Балмашнова С. І., Людина великої волі і високої ідейності, в кн.: Перші ленінці Самари, Куйбишев, 1969; Захаров Ф. Ф., А. П. Ськляренко, в збірці: Борці революції, Куйбишев, 1956; Старий товариш А. П. Ськляренко (1870—1916). Сб. ст., М., 1922.
