Ськляренко Семен Дмитрович [13(26) .9.1901, с. Прохоровка, нині Драбовського району Черкаської області, — 7.3. 1962, Київ], український радянський письменник. Член КПРС з 1946. Друкувався з 1918. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Автор збірки розповідей «Вітер з гір» (1930), повістей «Тиха пристань» (1929) і «Матрос Ісай» (1930), романів «Бурун» (1932), «Пролог» (1936, русявий.(російський) пер.(переведення) 1937), «Радость людського існування» (1937). Трилогія «Дорога на Київ» (1937—40, русявий.(російський) пер.(переведення) 1970) присвячених Громадянській війні, становленню Радянської влади на Україні. Твори військових років: збірки розповідей «Завжди разом» (1942), «Рапорт» (1945), повість «Україна зве» (1943).
В післявоєнні роки створені романи «Господарі» (1948) про відновлення колгоспного села і «Карпати» (1952—54, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960) — про боротьбу трудящих Закарпаття за звільнення і возз'єднання з Радянською Україною. Користуються популярністю історичні романи С. «Святослав» (1959, русявий.(російський) пер.(переведення) 1961) і «Володимир» (1962, русявий.(російський) пер.(переведення) 1963), в яких відтворено життя Київської держави в 10 ст Романи С. перекладені мовами народів СРСР і іноземними мовами. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Твори, т. 1—5, До., 1965; Оповiданія, До., 1972.
