Ськандінавістіка, комплекс наук, що вивчають переважно скандінавські мови і древнеськандінавськую писемність. Ще в 16—17 вв.(століття) починається збирання рукописів і складаються зведення древнеськандінавських рунічних написів. Створення на початку 19 ст порівняльно-історичного методу заклало основи наукової С., особливу роль при цьому зіграли праці Р. Раська, що привернули увагу до дослідження древнєїсландського мови. Порівняльно-історичне вивчення скандінавських мов досягає великих успіхів в 2-ій половині 19 — 1-ій половині 20 вв.(століття) (граматики А. Нурена, Е. Вессена, П. Ськаутрупа і ін.); у цей період як особлива дисципліна в кордонах С. виділяється рунология (праці Л. Віммера, До. Марстрандера, С. Бугге, О. фон Фрісена і ін.); виходять в світ найповніші словники древнєїсландського мови (ісландсько-англійських словник Г. Вігфуссона і ісландсько-данський словник І. Фріцнера); публікуються багаточисельні видання древнеськандінавських письмових пам'ятників. Вивчення сучасних скандінавських мов тісно пов'язане з мовним рухом в скандінавських країнах (створення В. У. Хаммершаймбом в середині 19 ст письмової форми фарерського мови, боротьба за єдину літературну мову в Норвегії і т. п.).
Проблемами С. займалися багато радянських германістів (С. Д. Кацнельсон, Е. А. Макаєв, А. І. Смірніцкий). Великий внесок у розвиток С. в СРСР зробив М. І. Стеблін-Каменський, що заснував кафедру скандінавської філології в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1958).
Літ.: Вессен Е., Скандінавські мови, пер.(переведення) з швед.(шведський), М., 1949; Стеблін-Каменський М. І., Древнєїсландський мова, М., 1955; Noreen A., Geschichte der Nordischen Sprachen, besonders in aitnor-discher Zeit, 3 Aufl., Stras., 1913; Gordon E. V., An introduction to Old Norse, 2 ed., Oxf., 1957.
