Сфорца (Sforza), династія міланських герцогів в 15—16 вв.(століття) Родоначальник — Муцио Аттендоло С. (1369—1424), селянин з Романьі, Сфорца, що прозвав, за свою силу (італ. sforzare — долати силоміць). Його син Франчесько С. (1401—66) — кондотьер на службі в Мілану, флоренції, Венеції; зять останнього міланського герцога з роду Віськонті . В 1450 оволодів Міланом і став герцогом. Приєднав до Мілану велику частину Ломбардії, Барі, Геную. Род С., залучаючи до свого двору учених, поетів, художників (Леонардо да Вінчі і ін.), сприяв перетворенню Мілана на значний культурний центр.(центральний) Герцоги Галеаццо Марія С. (1444—76), що правив з 1466, і Лодовіко С. [по прізвиську Моро (Мавр)] (1452—1508), що правив з 1494 (фактично з 1479), вели багаточисельні війни за розширення своїх володінь. Народне повстання змусило Лодовіко покинути Мілан в 1499 (у 1500 недовго знов володарював в Мілані). Його сини Массиміліано С. (1493—1530) в 1512—15 і Франчесько II С. (1495—1535) в 1521—25 відновлювали владу роду С. в Міланському герцогстві. Із смертю Франчесько II династія С. припинилася; до 1535 Мілану увійшов до складу володінь Іспанії.
