Суслов Михайло Андрійович [р. 8(21) .11. 1902, с. Шаховськоє, нині Павлівського району області Ульяновськой], діяч Комуністичної партії і Радянської держави, двічі Герою Соціалістичного Труда (1962, 1972). Член КПРС з 1921. Народився в сім'ї селянина. У 1918—20 працював в комітеті бідноти, активно брав участь в житті комсомольської організації Хвалинського повіту (нині Павлівський район області Ульяновськой). У 1924 закінчив Пречистенський робітфак (Москва), в 1928 — Московський інститут народного господарства ім. Р. Ст Плеханова, потім вчився в Економічному інституті червоної професури і вів викладацьку роботу в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) і Промакадемії. Активно брав участь в боротьбі проти троцькістсько-зінов'євського антипартійного блоку, проти правого ухилу у ВКП(б).
В 1931—34 працював в апараті Центральної контрольної комісії ВКП(б) і Наркомату робітничо-селянської інспекції (ЦКК — РКИ), потім до 1936 — в Комісії радянського контролю при СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР. У 1937—39 завідувач відділом, секретар Ростовського обкому ВКП(б). У 1939—44 перший секретар Ставропольського крайкома ВКП(б). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 член Військової ради Північної групи військ Закавказького фронту і начальник Ставропольського краєвого штабу партизанських загонів, проводив велику роботу по мобілізації трудящих краї на боротьбу проти німецько-фашистських окупантів, а потім по відновленню господарства краю, зруйнованого загарбниками. З кінця 1944 голова Бюро ЦК по Литовській РСР, яке надало велику допомогу партійній організації республіки в ліквідації наслідків війни, в зміцненні радянських буд в Литві. З березня 1946 працював в апараті ЦК партії. З 1947 секретар ЦК. Одночасно в 1949—50 головний редактор газети «Правда».
На 18-м-коді з'їзді ВКП(б) (1939) обирався членом Центральної ревізійної комісії; на 18-ій Всесоюзній конференції ВКП(б) (1941), на 19—20-м-коді, 22—25-м-код з'їздах КПРС обирався членом ЦК. З липня 1955 член Президії ЦК, з квітня 1966 член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 1—9-го скликань, з 1950 член Президії Верховної Ради СРСР, з 1954 голова Комісії із закордонних справ Ради Союзу.
С. проводить велику роботу по здійсненню внутрішньої і зовнішньої політики КПРС і Радянської держави, розвитку соціалістичної економіки і культури.
Партійна і наукова діяльність С. присвячена розробці найважливіших суспільно-політичних і ідейно-теоретичних питань розвитку радянського суспільства; актуальних проблем марксистсько-ленінської теорії, сучасного світового суспільного розвитку, комуністичного, робочого і національно-визвольного руху; боротьбі з реакційною ідеологією, з правим і лівим ревізіонізмом.
У складі делегацій КПРС С. брав участь в міжнародних нарадах і двосторонніх зустрічах представників компартій, в роботі ряду з'їздів комуністичної і робочих партій. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
