Сумароков Олександр Петрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Сумароков Олександр Петрович

Сумароков Олександр Петрович [14(25). 11. 1717, Петербург—1(12). 10. 1777, Москва], російський письменник. Походив із старовинної дворянської сім'ї. У 1732—40 вчився в Сухопутному шляхетськом корпусі, де почав писати вірші. Популярність поетові принесли любовні пісні, що розходилися в списках. М. Ст Ломиносів, прибічник гражданственной тематики, в поезії зустрів їх несхвально. С. відповів йому «Критикою на оду» і в «Епістоле про вірш» (1747) сформулював принципи поетики основних жанрів класицизму, особливо комедії і байки. Полеміка між Ломоносовим і С. в 50-і рр. 18 ст була важливий етап у формуванні естетики і художньої практики російського класицизму.

  Від пісень С. перейшов до віршованих трагедій: «Хорев» (1747), «Гамлет» (1748), «Синав і Трувор» (1750), в яких любовні теми сполучені з суспільно-філософською проблематикою. П'єси С. склали основу репертуару першого російського професійного постійного публічного театру, директором якого він був в 1756—61; з п'єсами С. зв'язана і поява перших професійних російських акторів. У 1759 С. видавав перший російський літературний журнал «Працелюбна бджола». В кінці 50-х—початку 60-х рр. пише байки, що викривають бюрократичне свавілля, хабарництво, нелюдяне поводження поміщиків з кріпаками. У 70-і рр. С. створив свої кращі комедії («Рогоносець по уяві», «Мати — совместніца дочки», «Вздорщица» — все 1772) і трагедії «Дмитро Самозванец» (1771), «Мстислав» (1774). У комедіях С. сильний викривально-побутовий струмінь; деколи дається диференційована мовна характеристика персонажів. У цьому сенсі вони передбачають деякі межі комедій Д. І. Фонвізіна. Видав збірки «Сатири» і «Елегії» (обидва — 1774). Разом зі своїми учнями і послідовниками С. сприяв затвердженню класицизму в російській літературі. С. належать також статті по філософії, політичній економії.

  Соч.: Полн. собр. всіх соч.(вигадування) у віршах і прозі, 2 видавництва, ч. 1—10, М., 1787; Вірші. [Вступ. ст. П. Н. Беркова], Л., 1953; Ізбр. проїзв.(твір) [Вступ. ст. П. Н. Беркова], Л., 1957.

  Літ.: Гуковський Р. А., Про сумароковськой трагедію, в кн.: Поетика. Сб. ст., ст 1 Л., 1926; Берков П. Н., Сумароков. 1717-1777, Л.— М., 1949; Серман І. 3., Російський класицизм, Л., 1973; Історія російської літератури XVIII ст Бібліографічний покажчик, Л., 1968.

  І. З. Серман.

 

А. П. Сумароков.