Сук В'ячеслав Іванович [4(16) .11.1861, Кладно, Чехословакія, — 12.1.1933, Москва], радянський диригент, народний артист республіки (1925). У 1879 закінчив Празьку консерваторію (по класу скрипки). З 1880 жив в Росії. Був скрипалем-концертмейстером приватної опери І. Я. Сетова в Києві (1880—82), оркестру Великого театру (1882—85). У 1885—1906 диригент приватних оперних труп, в 1906—33 Великі театри, де здійснив в ці роки майже все найбільш значні постановки обпер російських і західноєвропейських композиторів. Володіючи вольовим темпераментом і глибоким знанням законів музичної драматургії, С., як керівник оперного колективу, багато що зробив для будівництва радянської музичної культури. Поряд з роботою у Великому театрі в 1924—1925 керував музичною частиною оперної студії ним. К. С. Станіславського, з 1927 — головний диригент Оперного театру ним. К. С. Станіславського.
С. був також найбільшим симфонічним диригентом. У 1886—89 диригував концертами місцевого відділення Російського музичного суспільства в Таганрозі, в 1905—14 — літніми концертами в Сестрорецке, в 1915—17 симфонічними концертами в Москві на Сокольнічеськом кругу. У 1926—29 диригент Московської філармонії. У 1924—25 професор Московської консерваторії (оркестровий клас).
Діяльність С. зіграла велику роль в розвитку радянського музичного мистецтва. Як композитор С. працював в різних жанрах. Серед його вигадувань — опера «Лісовий цар» (1900, Харків), твори для симфонічного оркестру, камерні ансамблі, романси.
