Судрабкалн , Судрабкалнс Яніс (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Арвід Судрабкалнс, до 1925 — Арвід Пейне) [5(17) .5.1894, Інчукалнс, нині Ризького району, — 4.9. 1975, Рига], латиський радянський поет, народний поет Латвії (1947), академік АН(Академія наук) Латвійською РСР (1973), Герою Соціалістичного Труда (1974). Член КПРС з 1951. Учасник 1-ої світової війни 1914—18. Друкувався з 1909. У збірці «Крилата Армада» (1920) виступив як співець братерства людства, вільного майбутнього. Емоційна і інтелектуальна інтенсивність, віртуозність форми відрізняють збірки «Перетворення» (1923), «Ліхтар на вітрі» (1931). Під псевдонімом Оліверетто опублікував збірки гумористичних і сатиричних віршів «Трубадур на ослові» (1921), «Джентльмен в бузковому фраку» (1924) і ін. У Радянській Латвії став співцем братерства народів, патріотом Радянської батьківщини. Його талант знайшов новий вміст в збірках «В братській сім'ї» (1947, Державна премія СРСР, 1948), «Ще одна весна» (1964, Державна премія Латвійської РСР, 1965), книгах ліричних мініатюр «Ластівки повертаються» (1951), «Весняні роздуми» (1964). В центрі публіцистики С. — боротьба за мир (збірка «Прапори перекликаються», 1950). Твори С. переведені на багато мов світу. Депутат Верховної Ради СРСР 7—8-го скликань. Член ЦК Комуністичної партії Латвії. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Kopoti raksti, 1—6 sëj., Rїga, 1958— 1962; Ar müzäm draugos, Rїga, 1974; Sapnotäjiem. Dzeja, Rїga, 1974; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1964; Дві новели, Рига, 1971.
Літ.: Трофімов Р., Дорога поета, Рига, 1964; Latviešu literatüras vësture, sëj. 6, Rїga, 1962; J. Śudrabkalns. Bibliogräfija, Rїga, 1964.
