Судова фотографія, в криміналістиці система методів і технічних засобів фотографування, вживаних для збереження речових доказів при виробництві слідчих дій і оперативно-розшукових дій, для дослідження цих доказів в процесі експертизи судової . С. ф. включає прийоми фотографування місця випадку, обшуку, слідчого експерименту, живих осіб, трупів, документів, знарядь злочину, слідів і т. п. С. ф. використовує методи збереження і методи дослідження. До перших відносяться наступні фотографування: вимірник (масштабна, стереофотограмметрічеськая), макрозйомка (дрібних об'єктів і слідів), панорамна (фіксує значні по протяжності ділянки місцевості), пізнавальна (фіксує особу у фас і профіль), репродукційна (для документів) і ін. До методів дослідження відносяться фотографування в інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма-променях, мікрофотографія, голографія, кольороподільна зйомка (з посиленням колірного або яскравості контрасту).
Фотографування як засіб фіксації речових доказів передбачений радянським карно-процесуальним законодавством. Отримані знімки додаються до протоколу слідчої дії або висновку експерта.
Літ.: Селіванов Н. А., Ейсман А. А., Судова фотографія, М., 1965.
