Судмаліс Імант Яновіч (18.3.1916, р. Цесис, — 25.5.1944, Рига), учасник революційного руху в Латвії, один з організаторів партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45, Герою Радянського Союза (23.10.1957, посмертно). Член Комуністичної партії з 1940. Народився в сім'ї вчителя. З 1932 член Комуністичного союзу молоді Латвії, керував підпільною комсомольською організацією в Лієпає. Піддавався арештам і тюремному висновку. Після відновлення Радянської влади в Латвії (червень 1940) редактор газети «Комуніст», секретар Лієпайського укома і член ЦК ЛКСМ Латвії. У червні 1941 учасник оборони Лієпаї, потім бився в рядах білоруських партизан в районі Освєї. З грудня 1942 секретар партійної організації латиського партизанського спецзагону, з березня 1943 — латвійської партизанської бригади. У серпні 1943 призначений уповноваженим опергруп ЦК КП(б) і ЦК ЛКСМ Латвії; створив і керував Ризьким підпільним міськкомом ЛКСМ. У лютому 1944 схоплений гітлерівцями і після жорстоких тортур убитий. Нагороджений 2 орденами Леніна.
Літ.: Рашкевіц А. До., За рідну Радянську владу, в збірці: Герої підпілля, М., 1968; Muzikantiks I., Reita D., Imants Sudmalis, Rīga, 1966.
