Субтропічні пояси
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Субтропічні пояси

Субтропічні пояси, субтропіки, природні (географічні) пояси Землі, розташовані в Північній і Південній півкулях між тропічним і помірним поясами (див. карту ). Характерне періодичне чергування тропічного і помірного кліматичних режимів, обумовленого сезонними ритмами загальної циркуляції атмосфери: влітку С. п. виявляються під впливом пасатного кліматичного режиму, взимку — під впливом циклональной циркуляції помірного поясу (за винятком східних околиць з літніми мусонними осіданнями). Середня місячна температура влітку вище 20 °С, взимку вище 4 °С, в результаті вторгнень полярного повітря можливі заморожування і невеликі (інколи до -10 °С) морози. В межах суші С. п. кількість атмосферних опадів і їх режим випробовують значні зміни від пріокеанічеських районів до внутрішньоматерикових, що у поєднанні із збільшенням в цьому ж напрямі континентальності клімату визначає істотні ландшафтні відмінності у формуванні природних зон. На кожному з материків в С. п. чітко розрізняються три основні сектори: західний пріокеанічеський, або середземноморський, із зимовим зволоженням; континентальний з мізерним зволоженням круглий рік і східний пріокеанічеський, або мусонний, з рясним літнім зволоженням. У західному пріокеанічеськом секторі — напівсухі субтропіки — представлена зона середземноморських твердолистих лісів і чагарників на коричневих грунтах. У Північній півкулі зони твердолистих лісів і чагарників змінялися до Ю.-В.(південний схід) зонами субтропічних степів на сіро-коричневих грунтах, які, у свою чергу, переходять на Ст до зон субтропічних напівпустель і пустель континентального сектора на сіро-бурих грунтах і сероземах, — сухі субтропіки. У Південній півкулі для ділянок С. п. в континентальних секторах характерні субтропічні степи на сіро-коричневих грунтах; для ділянок С. п. в східних секторах — вологі субтропіки з переважанням вічнозелених, у вищих широтах — літньозелених широколистяних лісових формацій за участю вічнозелених видів на жовто-бурих грунтах, жовтоземах і червоноземах. У СРСР субтропіки лежать на крайньому північному кордоні С. п., тому природа тут не типово субтропічна. Вони підрозділяються на вологі субтропіки, що займають центральну і південну частини Чорноморського побережжя Кавказу і Колхидськую низовину, напіввологі субтропіки (з проявами сухості влітку) — низовину Ленкоранськую, середземноморські напівсухі субтропіки — північна частина Чорноморського побережжя Кавказу і Південний берег Криму, сухі субтропіки — Алазанськую долину, Кура-Араксинськую низовина до Закавказзі і південних околиць пустель Середньої Азії. У горах С. п. — лісолуговий (у вологих районах) і лісостеповий (у сухих районах) спектри висотної поясної. Ліси в С. п. сильно зведені; широко розвинені ландшафти плантацій і польових. Тваринний світ характеризується змішенням видів помірного і тропічного поясів. Океан в межах С. п. відрізняється високою температурою (15—16 °С) і солоністю води. Слабке вертикальне перемішування океанічних вод зменшує вміст в них кисню і планктону, що визначає незначну кількість промислових риб. Див. також Пояси фізіко-географічні .

загрузка...

 

  Літ.: Іванов Н. Н., Ландшафтно-кліматичні зони земної кулі, М-код.—Л., 1948; Вальтер Г., Рослинність земної кулі, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1968; Калесник С. Ст, Загальні географічні закономірності Землі, М., 1970: Грацианський Н. А., Природа Середземномор'я, М., 1971; Глазовськая М. А., Грунти світу, ч. 1—2, М., 1972-73: Рябчиків А. М., Структура і динаміка геосфери, її природне розвиток і зміна людиною, М., 1972; Петров М. П., Пустелі земної кулі, Л., 1973.

  Ю. До. Ефремов, Е. Ст Міланова.