Суахілі, васуахилі, народ в Східній Африці, що населяє в основному побережжі Кенії, Танзанії, частково Мозамбіку, а також довколишні острови. Склад С. дуже складний. До них відносяться нащадки аборигенного населення берегової смуги і островів Занзібар, Пемба, Мафія, що змішалися з індійцями, що переселялися сюди (з перших століть н.е.(наша ера)), арабами, персами, а також з представниками різних племен, вивезеними арабами як раби з внутрішніх областей Африки. Назва «С». існує приблизно з 12 ст Воно сталося від арабського слова «сахиль» — беріг і означає — «берегові жителі». В середні віки С. склали етнічну основу міст-держав в Східній Африці: Кильва, Паті, Малінді та інші, що втратили незалежність в 19 ст Загальна чисельність С. невідома, оскільки незрідка до них зараховують себе люди, що говорять на мові суахілі, але що належать до ін. народам. За зразковими підрахунками, на суахілі говорять (або розуміють його) близько 50 млн. чіл. Основне заняття С. — землеробство. Значна частина С. живе в містах, займається ремеслом, торгівлею, працює на промислових підприємствах. По релігії більшість С. — мусульмани.
Літ.: Народи Африки, М., 1954; Місюгин Ст М., Суахилійськая хроніка середньовічної держави Паті, в збірці: Africana, М.— Л., 1966 (Тр. інституту етнографії, Нова серія, т. 90).
