Стілоліт (від греч.(грецький) stylos — стовп і lithos — камінь), вигляд будови осадових гірських порід, представлений шиловидними або стовпчастими виступами поверхні однієї частини пласта або фрагмента гірської породи, проникаючими у виїмки на поверхні інший; у поперечному перетині — циліндровий зубчастий шов. Максимальні розміри стовпчиків С. досягають 1 м-коду, їх боку покриті штрихуванням, паралельній довгій осі, а уздовж плоскості шва утворюється глинисте примазування. С. часто переходять в сутури — зигзагоподібні шви з конічними зубцями. Зустрічаються у вапняках, рідше в доломіті, вугіллі, аргиллітах, кварцитах, гіпсі і ін. осадових утвореннях.
Літ.: Холодів Ст Н., До питання про походження сутуростілолітових швів, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. геологічна», 1955 № 2; Бушинський Р. І., Про стілолітах, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. геологічна», 1961 № 8.
