Струму Салчак Калбакхорековіч [2(15) .12.1901, містечко Мерген, нині Каа-Хемського району Тувинської АССР, — 11.5.1973, Кизил], тувинський радянський письменник, партійний і державний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1971). З 1929 член Тувинської народно-революцищнной партії, з 1944 член КПРС. Один з тих, що зачинають тувинської радянської літератури. У 1929 закінчив Комуністичний університет трудящих Сходу в Москві. Друкувався з 1935. Для творів Т. характерне острокрітічеськоє зображення феодального минулого; головні теми — революційне пробудження народу, затвердження нових, соціалістичних ідеалів. Автобіографічна повість «Слово арата» (російською мовою книга 1-я, 1950; Державна премія СРСР, 1951; книга 2-я, 1956; книга 3-я під назвою «Нова Тува», 1964) переведена на багато мов. Автор документальної повісті «Чого не бачив батько — син побачить» (1963). Генеральний секретар ЦК Тувинської народно-революційній партії (з 1932), 1-й секретар Тувинського обкому КПРС (1944—73). Кандидат в член ЦК КПРС (1952—1971), член ЦК КПРС (1971—73). Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Нагороджений 7 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями СРСР, а також 3 орденами Тувинської Народної Республіки, орденом і медалями МНР(Монгольська Народна Республіка).
Соч.: Хайираканчилар. Боттун амидиралдин, чурумдари, Кизил, 1971; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Слово арата, кн. 1—3, М., 1972.
Літ.: Хадахане М. А., Салчак Струму і тувинська проза, в її кн.: Тувинська проза, Кизил, 1968.
