Стоюнін Володимир Якович [16(28) .12.1826, Петербург, — 4(16) .11.1888, там же], російський педагог, історик російської літератури. Народився в купецькій сім'ї. Закінчивши Петербурзький університет (1850), викладав словесність в гімназії. Як видний педагог-просвітитель 60-х рр. 19 ст виступав проти станової системи виховання, за нерозривність вчення і виховання. Головне завдання школи бачив в здійсненні загальної освіти, у формуванні майбутніх громадян, ратував за об'єднання зусиль сім'ї і школи у вихованні.
Особливо багато зробив С. в області розробки цілісної системи методики викладання літератури в школі. Висунув принцип історизму у вивченні літератури, відстоював необхідність поглибленої роботи над текстом художнього твору, аналізу його в єдності форми і вмісту. Створив нового типа навчального посібника для вчителів, що включає методику, теорію і конкретний аналіз художніх творів. Основні погляди по питаннях педагогіки і методики викладання літератури С. виклав в роботах: «Розвиток педагогічних ідей в Росії в 18 столітті» (1857—58), «Наша сім'я і її історичні долі» (1884), «Про викладання російської літератури» (1864), «Керівництво для історичного вивчення чудових творів російської літератури» (1869) і ін. С. належить ряд робіт по історії російської літератури, статті про А. Д. Кантеміре, Л. П. Сумарокове, А. В. Кольцове і ін., а також монографії про А. С. Пушкине і А. С. Шишкове.
Літ.: Сорокин Ст І., Значення Стоюніна для сучасної методики літератури, «Література в школі», 1947 № 2; Ротковіч Я. А., Питання викладання літератури. Історіко-методічні нариси, М., 1959.
