Стеларатор (від англ.(англійський) stellar — зоряний), замкнута магнітна пастка для утримання високотемпературною плазми . Запропонована в 1951 Л. Спіцером (США) у зв'язку з проблемою керованого термоядерного синтезу . Магнітне поле в С. створюється за допомогою зовнішніх провідників; його силові лінії піддаються т.з. обертальному перетворенню, в результаті якого ці лінії багато разів обходять уздовж тора і утворюють систему замкнутих вкладених один в одного тороїдальних магнітних поверхонь. Обертальне перетворення силових ліній може бути здійснене як шляхом геометричної деформації тороїдального соленоїда (наприклад, скручуванням його в «вісімку»), так і за допомогою гвинтових провідників, навитих на тор.
