Сташиц (Staszic, Staszyc) Станіслав (листопад 1755, Пила, — 20.1.1826, Варшава), польський громадський діяч, ідеолог Освіти, публіцист, учений. Вихідець з буржуазної сім'ї. У 1779 прийняв духовний сан.(санітарний) Вчився в духовній семінарії в Познані, потім в Лейпцігському і Геттингенському університетах. У 1787 опублікував анонімно «Роздуму над життям Яна Замойського», що містили критику соціальної і політичної буд Мови Посполитої що формулювали програму реформ, що мали антифеодальний характер. Ці ідеї розвинені С. в трактаті «Застереження Польщі» (1790), що зробив великий вплив на діяльність Чотирилітнього сейму 1788—92. У 1800 брав участь у Варшаві в створенні суспільства друзів наук (з 1808 його президент). Зіграв значну роль в розвитку народної освіти, гірничодобувній промисловості в Королівстві Польському (у 1816—24 С. — глава департаменту промисловості і ремесел). Дослідження С. в області геології узагальнені ним в праці «Про геологію Карпат і інших гір і рівнин Польщі» (1815). Основне філософське вигадування С. поема «Род людський» (1819—20) — енциклопедія польської Освіти. У дусі французьких просвітителів С. пояснює історію людства як етап розвитку природи, специфіку тієї або іншої історичної епохи він пов'язує з пануючим виглядом власності. У 1816 заснував в Хрубешове селянське суспільство, якому передав у вічне володіння свої землі.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр. проїзв.(твір) прогресивних польських мислителів, т. 1, М., 1956, с. 101—290; Вибране, М., 1957.
Літ.: Нарський І. С., Філософія польської освіти, М., 1958; Осипова Е. Ст, Філософія польської освіти, М., 1961.
