Старий Григорій Іванович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Старий Григорій Іванович

Старий (справжнє прізвище — Борисов) Григорій Іванович [27.11(9.12) .1880—11.10.1937], радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1918. У соціал-демократичному русі з 1900. Народився в с. Бозієни, нині Котовського району Молдавської РСР, в сім'ї залізничника. Робітник. Революційну роботу вів на Україні і в Ростові-на-Доні. Учасник озброєного повстання в Горловці в грудні 1905. Піддавався арештам і засланням. У час 1-ої світової війни 1914—18 мобілізований в армію, вів революційну пропаганду серед солдатів Південно-західного фронту. Після Лютневої революції 1917 член армійського комітету. У 1918—21 — один з організаторів і керівників партизанського руху в Бесарабії; був членом Бессарабського обкому РКП (б); заочно засуджувався румунськими властями до страти. У 1922—24 вчився в Комуністичному університеті ним. Я. М. Свердлова, працював в Одеському губкоме партії; редактор першої молдавської газети «Плугарул рошу» («Червоний орач»). У 1924—25 голова Ревкома Молдавії. У 1925—26 голова ЦВК(Центральний виконавський комітет), в 1926—28 і 1932—37 голова СНК(Рада Народних Комісарів) Молдавською АССР. У 1928—32 на господарській роботі в Харкові. Делегат 17-го з'їзду ВКП (б), 5-го конгресу Комінтерну. Був член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений орденом Леніна.

  Літ.: Мріщук Д. Ст, Р. I. Старій. 1880—1937, Киiв, 1974.