Станкевіч Антон Володимирович [13(25) .6.1862, маєток Губіно, нині колгосп «Октябрь» Поставського району Вітебської області, — жовтень 1919, біля станції Золотарево, нині Орловського району Орловської області], російський і радянський військовий діяч, генерал-майор (1917). Народився в дворянській сім'ї. Закінчив Віленськоє піхотне училище (1880). Під час 1-ої світової війни 1914—18 командував полком, бригадою і дивізією. Після Жовтневої революції 1917 Н. Ст Станкевіч перейшов на сторону Радянської влади. У 1919 командував 42-й і 55-й стрілецькими дивізіями 13-ої армії Південного фронту. Вчасно Орловсько-кромськой операції 1919 в результаті зради начальника штабу 55-ої дивізії колишнього генерала Лауріца С. з групою комскладу був узятий в полон білогвардійцями. Залишаючись вірним Радянській владі, відмовився перейти на сторону білогвардійців і був ними повішений. Похований в Москві на Червоній площі біля Кремлівської стіни. Нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно).
