Стандарт (від англ.(англійський) standard — норма, зразок, міряло), в широкому сенсі слова — зразок, еталон, модель, що приймаються за початкових для зіставлення з ними ін. об'єктів; нормативно-технічний документ по стандартизації, що встановлює комплекс норм, правив, вимог до об'єкту стандартизації і затверджений компетентним органом. С. може бути розроблений на матеріально-технічні предмети (продукцію, еталони, зразки речовин), норми, правила, вимоги організаційно-методичного і загальнотехнічного характеру. С. поширюється на всі сфери людської діяльності: науку, техніку, промислове і з.-х.(сільськогосподарський) виробництво, будівництво, охорона здоров'я, транспорт і т.д.
Залежно від сфери дії і рівня твердження С. в СРСР підрозділяються на наступні категорії: державні С. (ГОСТ), стверджувані Держстандартом СРСР (за виключенням С., затверджуваних Радою Міністрів СРСР, Держбудом СРСР і міністерством охорони здоров'я СРСР) і що діють на всій території СРСР; галузеві С. (ОСТ), стверджувані міністерством і обов'язкові для всіх підприємств галузі; республіканські С. союзних республік (РСТ), стверджувані Радою Міністрів республіки і обов'язкові для всіх підприємств, розташованих на її території, незалежно від відомчого підпорядкування; С. підприємств і об'єднань (СТП), обов'язкові лише для підприємства, що затвердило дані С. До СРСР також введені С. СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (СТ СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги)), що фіксують результати конкретної діяльності органів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) по стандартизації. Вживання СТ СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) обов'язково для всіх підприємств, організацій і установ союзного, республіканського і місцевого підпорядкування у всіх галузях народного господарства. Поряд з С. в СРСР діють технічні умови (ТУ) на конкретних типів, марки, артикули продукції.
Залежно від призначення розрізняють С.: загальнотехнічні і організаційно-методичні правила і норми; загальні вимоги, показники, норми якості продукції; експлуатаційні властивості і технічні характеристики методи контролю груп однорідної продукції міжгалузевого вживання; норми техніки безпеки і засобу захисту що працюють, терміни і позначення; одиниці фізичних величин; державні еталони одиниць фізичних величин і перевірочні схеми; методи і засоби перевірки засобів вимірів; вимоги до стандартних зразків властивостей і складу речовин і матеріалів; системи документації (конструкторською, технологічною і ін.); системи класифікації і кодування техніко-економічній інформації, системи організації виробництва, технічні засоби НОТ; найважливіші види продукції.
С. на продукцію підрозділяються на наступні види: С. технічних умов, загальних технічних вимог, параметрів, типів, конструкції, марок, сортаменту, правил приймання, методів контролю, правил маркіровки, упаковки, транспортування, зберігання, експлуатації і ремонту, типових технологічних процесів. Все С. систематично передивляються і оновлюються відповідно до останніх досягнень науки, техніки, виробництва. С. в СРСР є обов'язковими в межах встановленої сфери їх дії, області і умов їх вживання. Порядок розробки і твердження С. встановлюється ГОСТ(державний загальносоюзний стандарт) 1.2—68. У щомісячному Інформаційному покажчику державних стандартів СРСР і в щорічному Покажчику державних стандартів СРСР публікується вся офіційна інформація про державних С. СРСР.
