Сталь Людмила Миколаївна [2(14) .3. 1872, Екатерінослав, нині Дніпропетровськ, — 23.4.1939, Москва], діяч революційного руху в Росії і міжнародного жіночого руху. Член Комуністичної партії з 1897. Народилася в сім'ї фабриканта. У революційному русі з 1890. Вела партійну роботу в Петербурзі, Одесі, Курську, Москві, Екатерінославе, була членом місцевих комітетів РСДРП. Неодноразово заарештовувалася і посилалася. З 1907 в еміграції; працювала в більшовицькій секції в Парижі, у французькій соціалістичній партії. У 1912—14 співробітничала в газеті «Правда», була членом редколегії журналу «Робітниця» . Після Лютневої революції 1917 агітатор Петербурзького комітету РСДРП (б). Брала участь в роботі 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції РСДРП (б); з серпня — в Кронштадті, член Президії комітету РСДРП (б) і Виконкому Ради. У 1918—20 на політосвіту роботі в Червоній Армії, член Уфімського, Вятського (Корів) губкомов РКП (б). З 1920 завідувачка відділом робітниць Кавказького бюро РКП (б), член Міжнародного жіночого секретаріату Виконкому Комінтерну (1921—23), співробітник відділу робітниць ЦК РКП (б), завідувачка відділом масової літератури для робітниць і селянок в Госиздате; одночасно з 1924 редактор журналу «Комуністка». З 1928 на науковій роботі в Музеї Революції СРСР. Делегат 8-го і 16-го з'їздів РКП (б). Нагороджена орденом Леніна.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 474): Славні більшовички, М., 1958; У витоком партії, 2 видавництва, М., 1969.
