Сруога Баліс (2.2.1896, село Байбокай Паневежського повіту Ковенськой губернії, нині Біржайський район, — 16.10.1947, Вільнюс), литовський письменник, літературознавець, театрознавець, доктор філософських наук (1924). У 1916—18 вивчав російську літературу на історико-філологічному факультеті Московського університету. У 1924 закінчив Мюнхенський університет. професор Каунаського університету (з 1932). Один з ініціаторів створення сатиричного театру «Вілколакис» (1919—25). У 1924—43 1945—47 викладав в Каунаському і Вільнюському університетах. У 1943—45 в'язень гітлерівського концтабору в Штутхофе. Друкувався з 1911. У збірках віршів «Сонце і пісок» (1920), «Стежками богів» (1923) переважають півтони, емоційна безпосередність. Ліричну інтонацію зберігають історичні драми С. «В тіні велетня» (1932), «Страшна ніч» (1935), «Радвіла Перкунас» (1935), «Доля передсвітанкова» (1945), «Казимир Сапега» (1947) малюючі долі литовського народу в поворотні моменти історії. Написана в іронічному ключі мемуарна книга про Штутхофе «Ліс богів» (русявий. пер.(переведення) 1957) розкриває трагізм обесчеловеченія людини. Автор «Історії російської літератури» (т. 1—2, 1931—1933). Наукові роботи С. заклали основу литовського театрознавства. Переклав литовською мовою «Слово про полк Ігореве» (1952).
Соч: RaŠtai, t. 1—6, Vilnius, 1957; Bangu virŠünés, Vilnius, 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення) — В тіні велетня. Драми. [Послесл. Й. Ланкутіса], Вільнюс, 1968.
Літ.: Лебедев А., «Ліс богів». [Рец.], «Новиї Світ», 1959 №2; Samulionis A., Balys Srüoga dramaturgijos ir teatro kritikas, Vilnius, 1968.
