Сремац Стеван (11.11.1855, Сента, Воєводіна, — 12.7.1906, Соко-банячи), сербський письменник. Закінчив історичне відділення Вищої школи в Бєлграді (1878). Брав участь добровольцем в російсько-турецькій війні (1877—78). Виступив в кінці 80-х рр. з циклом романтичних розповідей (зібрані в книги «Із старовинних книг», 1903—09). Гумористичні і сатиричні твори, що характеризують побут і вдачі провінційного середовища (повести «Івкова слава», 1896, «Зона Замфірова», 1907, роман «Поп Чира і піп Спіра», 1898, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957), що викривають монархо-бюрократічній режим Сербії (роман «Вукадін», 1903, русявий.(російський) пер.(переведення) 1961, і ін.), поставили С. в ряд видних реалістів-сатириків. Проте пошуки ідеалу пов'язував з утопічним чином патріархального устрою, в політичній сатирі критикував поширення соціал-демократичних ідей («Ілюмінація в селі», 1893). Реалізм С. близький традиції Н. Ст Гоголя.
Соч.: Одабрана поділа, кн. 1—4, Новини Сад, 1948 — 49; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Свята. Зона Замфірова, М., 1974.
Літ.: Дороніна Р. Ф., Стеван Сремац, в кн.: Зарубіжні слов'янські літератури. XX ст, М., 1970; Ськерліh В., Стеван Сремац, Сабрана поділа, књ. 3, Београд, 1964; Глігоріh Ст, Стеван Сремац, в його кн.: Српськи реалісті, 4 видавництва, Београд, 1965.
