Спіральна антена
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Спіральна антена

Спіральна антена, діапазонна антена хвилі, що біжить, випромінююча (що приймає) електромагнітні хвилі з еліптичною або круговою поляризацією хвиль. С. а. застосовують переважно в дециметровому і сантиметровому діапазонах довжин хвиль — як самостійно, так і як опромінювачі дзеркальних і лінзових антен (наприклад, в системах космічного зв'язку). Розрізняють плоскі і просторові С. а.

  Плоску С. а. зазвичай виконують у вигляді двопровідної лінії, кожен провідник (плече) якої має форму архімедівської ( мал. 1 , а) або логарифмічної ( мал. 1 , би) спіралі (див. Лінія ).

  Передавач (приймач) під'єднують до плечей в центральній частині С. а. за допомогою коаксіальної або відкритій двопровідній лінії. Відношення максимальної частоти робочого діапазону до мінімальної (кратність діапазону) може досягати 20; коефіцієнт направленої дії зазвичай дорівнює декільком одиницям.

  Просторові С. а. циліндрової ( мал. 2 , а) або конічної ( мал. 2 , би) форми виконують з металевого дроту, який під'єднується до центрального провідника коаксіальної лінії; зовнішній провідник лінії — зовнішня оболонка — під'єднується до плоского металевого екрану. Їх зазвичай використовують в діапазонах частот, що мають кратність 2—3; коефіцієнт направленої дії досягає 100 і більш.

  Р. До. Галімов.

Мал. 1. Плоскі спіральні антени: а — архимедова спіраль; би — логарифмічна спіраль.

Мал. 2. Просторові спіральні антени: а — циліндрова; б — конічна; 1 — металева спіраль; 2 — металевий екран; 3 — коаксіальна лінія.