Спортивна гімнастика, вигляд спорту, що включає змагання на гімнастичних снарядах, у вольних вправах і в опорних стрибках. У сучасній програмі гімнастичного багатоборства обов'язкові і довільні вправи: для жінок — на брусах різної висоти, колоді, в опорних стрибках, вольних вправах; для чоловіків — у вольних вправах, опорних стрибках, на коні, кільцях, брусах і щаблині (см. мал.(малюнок) ). Після виконання обов'язкової і довільної програм оп ределяєтся командна першість по багатоборству, відбираються 6—36 кращих багатоборців і 6—8 кращих спортсменів в кожному виді програми для участі у фіналах (особиста першість). Обов'язкові вправи визначаються Міжнародною федерацією гімнастики, довільні — складаються спортсменами з врахуванням офіційних вимог до їх трудності і композиції. Виконання вправ оцінюється по 10-бальній системі.
Гімнастичні вправи входили в систему фізичного виховання ще в Древній Греції, служили засобом підготовки хлопців до участі в Олімпійських іграх. З кінця 18 ст — почала 19 ст в західноєвропейських і русявий.(російський) системах фізичного виховання використовувалися вправи на гімнастичних снарядах, опорні стрибки. У 2-ій половині 19 ст у ряді країн Західної Європи стали проводитися змагання по деяких видах гімнастичних вправ. Перші змагання в Росії відбулися в 1885 в Москві. У 1881 створена міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ) — 1-я міжнародна спортивна організація, що об'єднала представників Бельгії, Нідерландів і Франції (у 1975 членам ФІЖ були національні федерації 67 країн). З 1896 С. р. включена в програму Олімпійських ігор. З 1928 в Олімпійських іграх беруть участь жінки. З 1903 проводяться чемпіонати світу (до 1913 — раз в 2 роки, з 1922 — раз в 4 роки.), з 1934 в чемпіонатах беруть участь жінки». У 1-ій половині 20 ст найбільших успіхів в Олімпійських іграх і чемпіонатах світу добилося гімнасти Чехословакії. Італії, Франції, Швейцарії, Німеччині, Фінляндії, Угорщині, Югославії, США.
В СРСР розвиток С. р. в 20-х р. пов'язано із здійсненням Всевобуча, 1-й чемпіонат СРСР по гімнастичному багатоборству відбувся в 1928 (всесоюзна спартакіада в Москві), 2-й, за участю жінок, в 1932. З того часу чемпіонати проводяться регулярно, з 1939 і по окремих відам багатоборства, з 1936 — всесоюзні змагання школярів, з 1955 — на Кубок СРСР по багатоборству.
Становлення і розвиток С. р. пов'язано з іменами таких педагогів і тренерів, як Ст Ст Соколовський, Р. С. Егнатошвілі, Би. Н. Астафьев, А. С. Бакрадзе, М., Л. П. Орлів, Н. Н. Міронов і ін., спортсменів М. Ст Тишко, Т. А. Деміденко. Е. А. Бічний, Г.Н. Урбановіч Р. Ст Рцхиладзе, М. Д. Дмітрієва, А. М. Ібадулаєва, Н. П. Серого і ін.
В 1937 сов.(радянський) гімнасти вперше брали участь в міжнародних змаганнях (3-я Робоча олімпіада в Антверпені). У 1949 Федерація С. м. СРСР (заснована на початку 30-х рр. як всесоюзна секція) стала членом ФІЖ; з 1952 сов.(радянський) гімнасти беруть участь в Олімпійських іграх, з 1954 — в чемпіонатах світу і з 1955 — Європи (європейська першість для жінок проводиться з 1957). Команда сов.(радянський) гімнасток — 6-кратний чемпіон Олімпійських ігор і 5-кратний чемпіон світу (у 1966 уступіла гімнасткам ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка)). Команда чоловіків перемагала на Олімпійських іграх 1952, 1956 і чемпіонатах світу 1954, 1958; у 1960—74 займала 2-е місце — за гімнастами Японії.
Серед сов.(радянський) гімнастів 43 (28 жінок, 15 чоловіків) чемпіони Олімпійських ігор, 38 (відповідно 24, 14) — світу 14 (6,8) — Європи. За перемоги в командних і особистих змаганнях гімнасти нагороджені 188 олімпійськими медалями (89 золотих, 66 срібних, 33 бронзові), 188 (84, 69, 35) медалями чемпіонатів світу і 151 (66, 57, 28) — Європи. Неодноразовими чемпіонами Олімпійських ігор і світу були радянські гімнасти — М. До. Гороховськая, П. Р. Астахова, Т. І. Маніна, Н. А. Кучинськая, О. Ст Корбут, А. Ст Азарян, Р. А. Шагинян, Ю. Е. Тітов, Ст І. Муратов, М. Я. Воронін, Н. Е. Андріанов, Ст Я. Кліменко; із зарубіжних гамнастов — Е. Босакова (ЧССР), А. Келеті (Угорщина), К. Янц і Е. Цухольд (ГДР), В. Лехман (Швейцарія), В. Торессон (Швеція), Х. Бантц (ФРН), М. Церар (Югославія) Ф. Меникелі (Італія) К. Кесте ГДР(Німецька Демократична Республіка)), З. Мадьяр (Угорщина Ю. Ендо, Т Воно, А. Накаяма М. Цукахара, С. Като, Е. Кенмоцу, С. Касамацу (все — Японія). У історії С. р. 5 спортсменів були чемпіонами світу і Олімпійських ігор по гімнастичному багатоборству: Л.С. Латиніна, Л. І. Туріщева, Ст І. Чукарін, Би. А. Шахлін (СРСР), а також В. Чаславська (ЧССР). Великий вклад в успіхи сов.(радянський) гімнастів внесли тренери П. Т. Собенко, А. С. Мішаков, Ю. Е. Штукман, Ст С. Растороцкий, Р. І. Книш, Ст Д. Дмітрієв, Н. Р. Толкачев. 76 гімнастів і тренерів нагороджено орденами і медалями СРСР.
До кінця 1974 в СРСР С. р. займалося 650 тис. чіл., у тому числі близько 850 майстрів спорту, що брали участь в змаганнях; діяли 85 спеціалізованих дитячо-юнацьких спортшкол (ДЮСШ), 829 відділень гімнастики в ДЮСШ і 168 — в школах вищої спортивної майстерності.
Літ.: Гімнастика, під ред. А. Т. Брикина, М., 1971; Ковалів Би. А., Гімнастика в СРСР, М., 1955; Біляків Ст Т., Нариси про радянських гімнастів, М., 1958; Укран М. Л., Радянська школа гімнастики, М., 1954; Сірий Н. П., Дорога до майстерності в спортивній гімнастиці, М., 1953.
