Спешнев Микола Олександрович [1821, Курська губернія, — 17(29) .3.1882, Петербург], російський революціонер. З дворян. Вчився в Царськосельському ліцеї (1839) і Петербурзькому університеті. У 1842—46 жив за кордоном, брав участь у визвольному русі в Швейцарії. Вивчав філософські і соціально-економічні праці Л. Фейєрбаха, Ш. Фур'є, П. Прудона і др.; читав «Убогість філософії» До. Маркса. Був матеріалістом і атеїстом, критикував ідеалістичний антропологізм, який визначав як новий, витончений різновид релігії. С. був прибічником скидання царизму і звільнення селян шляхом народної революції, проповідував ідею створення комуністичних общин на базі наявного суспільного багатства. Один з керівників петрашевцев . В кінці 1848 в С. відбувалися наради про підставу таємного політичного суспільства. Весной 1849 організував законспіровану групу з метою створення викривально-агітаційної літератури і друкування її в підпільній друкарні. У справі петрашевцев був засуджений до розстрілу, заміненого 10 роками каторги; знаходився в Александровськом заводі округу Нерчинського (до амністії 1856). У 1857—59 редактор «Іркутських губернських відомостей»; разом з генерал-губернатором Східного Сибіру Н. Н. Муравьевим-амурським брав участь в експедиції по Амуру. У 1861—62 світовий посередник в Псковській губернії, відстоював інтереси селян.
Соч.: Лист до батька (1838), «Каторга і заслання», 1930 № 1; Листи до До. Е. Хосцкому, в збірці: Філософські і суспільно-політичні твори петрашевцев, М. 1953; Свідчення Н. А. Спешнева, в кн.: Справа петрашевцев, т. 3, М. — Л., 1951.
Літ.: Лейкина-Свірськая в.р. Н. А. Спешнев, в її кн.: Петрашевци, М. 1924; її ж. Революційна практика петрашевцев, в збірці: Історичні записки, т. 47, М., 1954.
