Спектрогеліоскоп (від спектр і геліоскоп ) , спектральний астрономічний прилад, службовець для візуальних спостережень Сонця в монохроматичному світлі. С. є спектроськоп-монохроматор, на плоскість вхідної щілини якого проектується за допомогою довгофокусного об'єктиву або дзеркала зображення Сонця, а вихідна щілина виділяє з сонячного спектру деяку спектральну лінію (зазвичай червону водневу лінію На). У монохроматичному світлі виділеної спектральної лінії спостерігач бачить ту частину зображення Сонця, яка вирізується вхідною щілиною С. Обично обом щілинам додається синхронний коливальний рух, причому настільки швидке, що в оці спостерігача не встигає зникати зорове враження від послідовних положень щілини. В результаті спостерігач бачить ділянку сонячного диска, на якому виділяються сонячні утворення, випромінюючі або поглинаючі в даній спектральній лінії, — волокна, темні і світлі флоккули і т. п., або освіти за краєм диска — протуберанці, хромосфера (див. Сонце ) . Перші досліди конструювання С. були зроблені в 1891 А. Деландром і Дж. Е. Хейлом .
