Спавента (Spaventa) Бертрандо (26.6.1817, Бомба, — 20.2.1883, Неаполь), італійський філософ-гегельянець, професор філософії в Неаполі (з 1861). Разом з Де Санктісом і С. Спавентой представляв ліве крило т.з. неаполітанського гегельянства. Заперечуючи генетичну первинність духу по відношенню до природи, підкреслюючи єдність їх як два нероздільних і в той же час різних елементів світу, С. тлумачив цю єдність у дусі ідеалістичного імманентізма, що розвивався згодом італ.(італійський) неогегельянством . В переконаннях С. пізнього періоду помітні антропологичесько-натуралістічеськие тенденції. Характерна гуманістична і антиклерикальна спрямованість переконань С., пов'язана з рухом Рісорджіменто. Учнем С. був А. Лабріола .
Соч.: Saggi di critica filosofica, politica e religiósa, v. 1, Napoli, 1867; Principi di filоsofia italiana, Napoli, 1867 (2 ed. під назв.(назва) — Logica e metafisica, Bari, 1911); Idealismo e realismo, Napoli, 1874; Kant e l''empirismo, Napoli, 1880; La filosofia italiana nelle suе relazioni con la filosofia europea, Bari, 1908.
Літ.: Вerti G., Ст Spaventa, A. Labriola e l''hegelismo napoletano, «Societa», 1954, fasc. 3—5; Vacca G., Politica e filosofia in B. Spaventa, Bari, 1967.
