Софронов Василь Якович [18(30) .1.1884, Петербург, — 10.10.1960, Ленінград], російський радянський актор, народний артист СРСР (1956). Артистичну діяльність почав, будучи студентом університету. У 1907—10 вчився при театрі Літературно-художнього суспільства, потім вступив в його трупу. У 1918 брав участь в створенні Великого драматичного театру Петрограду (нині Ленінградський Великий драматичний театр ним. М. Горького). Зіграв ролі: Домінго, Шпігельберг («Дон Карлос», «Розбійники» Шиллера), Блазень, Річард III («Король Лір», «Річард III» Шекспіра), Барон, Сальері («Скупий лицар», «Моцарт і Сальері» Пушкіна). Вніс значний вклад до сценічного втілення радянської драматургії: створив образ В. І. Леніна («Людина з рушницею» Погодіна), грав Котяча («Любов Ярова» Тренева), Забеліна («Кремлівські куранти» Погодіна), Годуна і Берсенева («Розлом» Лавренева). У п'єсах Горького виконував ролі Рябініна («Достігаєв та інші»), Суслова («Дачники») і ін. Державна премія СРСР (1951). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
