Сосюра Володимир Миколайович [25.12.1897(6.1.1898), ст. Дебальцево, нині Донецької області, — 8.1.1965, Київ], український радянський поет. Член КПРС з 1920. Народився в робочій сім'ї. В молодості був шахтарем. Учасник Громадянської війни 1918—20. Друкувався з 1917. Героїка революції і Громадянської війни, творчого творення, духовного зростання радянської людини, інтернаціональна пролетарська солідарність — основні теми ранньої творчості С.: поеми «Червона зима», «1917 рік» (обидві — 1921), «Оксана» (1922), «1871 рік»
(1923), «Відповідь», «Днепрельстан» (обидві — 1926), «Війна — війні» (1930), віршована епопея «залізниця» (1924). Ліричні вірші, багато поетичних збірок. Теми радянського патріотизму, дружба народів, соціалістичного будівництва характерні для збірок «Червоні троянди» (1932), «Нові вірші» (1937), «Люблю» (1939) і ін. Патріотична лірика військових років зосереджена в збірках «Червоним воїнам» (1941), «В години гніву» (1942); в цей же час створені поеми «Олег Кошовий» (1943) і «Мій син» (1944). Післявоєнна творчість С. — поетичний літопис руху країни до комунізму, її боротьби за мир: збірки «Щоб сади шуміли» (1947, Державна премія СРСР, 1948), «На струнах серця» (1955), «Ластівки на сонці» (1960), «Щасті сім'ї трудової» (1962; обидва — Державна премія УРСР ним. Т. Р. Шевченка, 1963) і ін.
Поезія С. відмічена глибоким ліризмом, філософською спрямованістю, класичною ясністю і простотою. Його твори переведені на багато мов народів СРСР і зарубіжних країн. С. багато переводив російських класиків (А. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов), поетів братських республік. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 ін. орденами.
Соч.: Твори, т. 1—3. [Вступ. ст. О. Кудіна], До., 1957; Твори, т. 1—10. [Вступ. ст. Е. Кирілюка], До., 1970—72; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші і поеми. [Предісл. А. Кудіна], М., 1960; Вірші, М., 1971.
