Соломон, цар Ізраїльсько-іудейського царства в 965—928 до н.е., в період найвищого його розквіту. Син пануючи Давіда і його співправитель в 967—965 до н.е.(наша ера) Колишнє племінне ділення країни замінив територіальним (12 адміністративно-територіальних округів), створив розгалужений адміністративний апарат. Ввів тверду систему податків, трудовий і військовій повинності, укріпив армію, здійснював широке містобудування (при нім був побудований т.з. храм Соломона в Єрусалимі), почав широку розробку мідних копалень. Висновком дипломатичних союзів і особистих уній (одруження на дочці єгипетського фараона) укріпив міжнародне положення держави; сприяв розвитку зовнішньої торгівлі. С. приписується авторство біблейських книг (Гімн Піснею, Екклесиаст, Притчі і ін.). Обширні будівельні роботи виснажливі трудові повинності і податки привели до зростання незадоволеності, особливо серед північних племен Ізраїльсько-іудейського царства. Ще за життя С. почалися повстання підкорених народів (едомітян, арамеян); відразу ж після його смерті спалахнуло повстання, в результаті якого єдина держава розпалася на два царства (Ізраїльське і Іудейське).
