Соллогуб Володимир Олександрович [8(20) .8.1813, Петербург, — 5(17) .6.1882, Гамбург], граф, російський письменник. Закінчив Дерптський (Тартуський) університет (1834). У 1837 дебютував в «Сучаснику»; з 1839 друкувався в «Вітчизняних записках». У «світських» повістях («Лев», «Ведмідь», «Велике світло» і ін.) з легкою іронією змалював порожнечу і суєтність великосвітського суспільства. Розповіді «Собачка» і «Вихованка» написані в гогольовськом напрямі. У повести «Тарантас» (1845) у формі путніх нарисів дані гострі зарисовки побуту Русі повіту. Після 1845 С. відійшов від передової літератури. Писав переважно водевілі («Беда від ніжного серця» і ін.), що міцно увійшли до репертуару російських театрів. Залишив спогади про А. С. Пушкіні, Н. Ст Гоголеві, М. Ю. Лермонтове.
Соч.: Соч., т. 1—5, СП(Збори постанов) Би, 1855—56; Спогади, М. — Л., 1931; Водевілі. [Вступ. ст. М. Белкиной], М. 1937; Тарантас, М., 1955; Повести і розповіді. [Вступ. ст. Е. І. Кийко], М. — Л., 1962.
Літ.: Белінський Ст Р., Тарантас. Путні враження, Повні збори соч.(вигадування), т. 9, М., 1955; Добролюбов Н. А., Вигадування графа Ст А. Соллогуба, Собр. соч.(вигадування), т. 1, М. — Л., 1961.
