Соколів-скалячи Павло Петрович [21.6(3.7) .1899, Стрельна, нині в межі Ленінграда, — 3.8.1961, Москва], радянський живописець і графік, народний художник РРФСР (1956), дійсний член АХ(Академія витівок) СРСР (1949). Член КПРС з 1952. Вчився в студії І. І. Машкова в Москві (1914—18) і в московському Вхутемасе (1920—1922). Голова об'єднання «Буття» (з 1920), член АХ(Академія витівок) РР(Асоціація художників революційної Росії) (з 1926), художній керівник «Вікон ТАСС(Телеграфне агентство Радянського Союзу)» (1941—45). Викладав в Студії військових художників ним. М. Б. Грекова (1935—1941) і ін. училищах. У творчості З.-С. переважають пройняті романтичним пафосом історико-революційні і батальні сцени («Дорога з Гір», 1929, Центральний музей ним. В. І. Леніна, Москва; триптих «Щорс», 1938, Центральний музей Озброєних Сил, Москва; «Краснодонци», 1948, Російський музей, Ленінград, Державна премія СРСР, 1949). Виступав також як майстер панорам і діорам (керував відновленням панорами Ф. А. Рубо «Оборона Севастополя», 1954), плакатист (за «Вікна ТАСС(Телеграфне агентство Радянського Союзу)» періоду Великої Вітчизняної війни 1941—1945 присуджена Державна премія СРСР, 1942), театральний художник і книжковий ілюстратор.
Соч.: Роки і люди. [Альбом], М., 1959: Борг художника, М., 1963.
Літ.: Яструбів І. І., П. П. Соколів-скалячи, М., 1959.
