Сокольський для Смирнова (псевдонім; справжнє прізвище Смирнов) Микола Павлович [5(17) .3.1898, Москва, — 13.1.1962, там же], радянський артист естради, письменник, бібліофіл, народний арт.(артилерійський) РРФСР (1957). Вчився в комерційному училищі. Працював в книжковому магазині, в газеті (репортер-хронікер). З 1915 виступав на естрадах літніх театрів, в театрі мініатюр «одеон» (Москва). Його монологи і куплети були гостро злободенні. У роки Цивільної війни 1918—20 брав участь в концертах в робочих клубах, казармах, на військових кораблях. У 20-і рр. створив сатиричні образи «братика» Бувалого і обивателя-міщанина. Перші фейлетони і куплети створювалися ним у формі раєшника, до 30-м-коду рр. артист відмовився від образу-маски, його виступи стали носити форму прямого діалогу з глядацьким залом від власної авторської і акторської особи. Виконував свої публіцистичні фейлетони-монологи, присвячені подіям сучасного життя. У сатиричних оглядах артист з властивою йому агитацнонностью нещадно викривав і висміював пережитки минулого. Успіхом користувалися фейлетони «Ремствувати бажаю», «Ведмедик, верти», «Не можу мовчати», «Грубіянимо, братики, грубіянимо!», «Отелло», «Підступність і любов», «На все Каспійське море», «Театральний роз'їзд», «Перевірте Ваші носи» і ін.
З.-С. зібрав унікальну бібліотеку перших і прижиттєвих видань російських класиків 18—20 вв.(століття), літературних альманахів і збірок, книг, заборонених царською цензурою. Автор праць по історії книги (посвише А. Н. Радіщеву, А. С. Пушкину і ін.).
Соч.: Розповіді про книги, М., 1959; Моя бібліотека, т. 1—2, М., 1963.
Літ.: Вишнєвське Ст С., артист-політробітник, «Робітник і театр», 1932 № 3; Дмітрієв Ю. А., Н. Сокольський для Смирнова, в кн.: Щорічник інституту історії мистецтв. 1958. Театр, М., 1958.
