Смоліч Микола Васильович [12(24) .6.1888, Петербург, — 31.7.1968, Москва], радянський режисер, народний артист СРСР (1944). Член КПРС з 1946. У 1905—08 вчився в Петербурзькому університеті, в 1911 закінчив драматичні курси. У 1911—17 актор Александрійського театру, з 1916 — режисер. З 1922 режисер Державного театру опери і балету (з 1935 — Театр опери і балету ним. Кирова). Поставив спектаклі: «Травіата» Верді (1923), «Севільський цирульник» Россіні (1924), «Гугеноти» Мейєрбера (1935, 1951), «Фауст» Гуно (1949), «Кармен» Бізе (1950). У 1924—30 художній керівник і директор Ленінградського Малого оперного театру. Сприяв підвищенню культури оперного театру, розширенню його репертуару. Вперше на радянській сцені поставив опери: «Ніс» (1930), «Леді Макбет Мценського повіту» («Катерина Ізмайлова», 1934) Шостаковича і ін. У 1930—36 головний режисер, в 1947—1948 режисер Великого театру, в 1938—1947 режисер, художній керівник і директор Театру опери і балету ним. Шевченко (Київ). У 1961—63 викладав в Московській консерваторії. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
