Славянізми, 1) слова і вирази російської мови, що мають старослов'янське або церковнославянськоє походження або створені із старослов'янських (церковнославянських) елементів. За одиничними виключеннями, слова і звороти названого походження відрізняються особливим стилістичним забарвленням — урочистістю, архаїчною, поетичністю або взагалі книжністю («голос», «правиця», «сей», «несть числа»). Більшість С. увійшло до староруського літературного мова в перші століття його існування з пам'ятників старослов'янської мови (т.з. старослов'янізми) або пізніше з церковнославянського мови (т.з. церковнославянізми), але багато С. утворилися в самому русявий.(російський) літературній мові за допомогою т.з. церковнославянських (старослов'янських) елементів. До таких елементів відносяться різні прикмети, переважно фонетичного або морфологічного характеру, наприклад неповноголосні поєднання («брег», «град»; ср. споконвічно російські «беріг», «місто»), звуки «жд», «ж», «щ» («надія», «одяг», «нощь», «свеща» ср. споконвічно російські «надежа», «одяг», «ніч», «свічка»), приставка із- («вилити», «результат»; ср. споконвічно російські «вилити», «вихід»). С. могли не мати зовнішніх прикмет, наприклад «щоки», «перси», «чоло» (ср. споконвічно російські «щоки», «груди», «лоб»). Вони широко використовувалися в староруській літературі, велику роль грали в створенні високого складу русявий.(російський) класицизму, в різних жанрах віршованої мови аж до середини 19 ст (частково і пізніше). 2) Слова і морфеми слов'янського походження в неслов'янських мовах (славізми).
Літ.: Шахматов А. А., Нарис сучасної російської літературної мови 4 видавництва, М., 1941; Винокур Р. О., Про славянізмах в сучасній російській літературній мові, в його кн.: Вибрані роботи по російській мові, М., 1959; Цейтлін Р. М., Про використання терміну «старослов'янізм» «Короткі повідомлення Інституту слов'янознавства АН(Академія наук) СРСР», 1965, ст 43.
