Скоропис, почерк ділової писемності, що виник для прискорення процесу листа. Поява і поширення С. зв'язується із застосуванням писемності для ділових цілей: господарських, адміністративних, дипломатичних. Характеризується головним чином безперервністю руху пера при зображенні букв.(буквально) Грецька С. користувалися з 2 ст до н.е.(наша ера) — 7 ст, латинська — з 2 ст до н. е . — 6 ст Кирілловськая С. на Русі зустрічається в грамотах з 14 ст По графічних особливостях почерків в російській палеографії розрізняються основні види С.: північно-східна С. — московська (15—17 і почало 18 вв.(століття)); західна С. — білоруська, або віленськая (15—16 вв.(століття)); південно-західна С. — київська (17 ст). На основі московської С. був створений цивільний шрифт .
Літ.: Беляєв І. С., Практичний курс вивчення древнього російського скоропису для читання рукописів XV—XVIII століть, 2 видавництва, М., 1911.
