Склопластики
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Склопластики

Склопластики, композиційні матеріали, що складаються із скляного наповнювача і синтетичного полімерного єднального. Наповнювачем служать в основному скляні волокна у вигляді ниток, джгутів (ровінгов), тканин (див. Склотекстоліт ) , матів, рубаних волокон; єднальним — поліефірниє, феноло-формальдегіді, епоксидні, кремнійорганічні смоли, полііміди, аліфатичні поліаміди, полікарбонати і ін. Див. також Пластичні маси .

  Для С. характерне поєднання високих прочностних, діелектричних властивостей, порівняно низькій щільності і теплопровідності, високою атмосферо-, водо- і химстойкості. Механічні властивості С. визначаються переважно характеристиками наповнювача і міцністю зв'язку його з єднальним, а температури переробки і експлуатації — єднальним. Найбільшою міцністю і жорсткістю володіють С., розташовані безперервні волокна, що містять орієнтовано (див. таблиці.). Такі С. підрозділяються на однонаправлених і перехресних; в перших волокна розташовані взаємно паралельно, в других — під заданим кутом один до одного, постійним або змінним по виробу. Змінюючи орієнтацію волокон, можна в широких межах регулювати механічні властивості С.

Типові властивості деяких склопластиків на основі алюмоборосилікатних волокон

Властивості

З орієнтованим розташуванням безперервних волокон у вигляді ниток, джгутів

З неорієнтованим розташуванням коротких волокон*

Однонап-
равленниє

Пере-
хресні (під кутом 0° і 90°)

Стекло-
текстоліт

пресс-композі-
циі ( l = 5—30 мм )

премікси ( l = 5—25 мм )

Ізготав-
ліваємиє напиле-
нієм рубаних волокон ( l = 30—60 мм )

на основі матів ( l = 20—70 мм )

Щільність, г/см 3

1,9—2,0

1,8—1,9

1,7—1,8

1,6—1,9

1,7—2,0

1,4—1,6

1,4—1,6

Прочность, Мн/м 2 ( кгс/мм 2 )

 

 

 

 

 

 

 

при растяже-
нді

1300—1700 (130—170)

500—700 (50—70)

400—600 (40—60)

50—150 (5—15)

40—70 (4—7)

90—200 (9—20)

40—150 (4—15)

при статічес-
кому вигині

800—1200 (80—120)

700—900 (70—90)

600—700 (60—70)

140—300 (14—30)

80—120 (8—12)

100—250 (10—25)

50—200 (5—20)

Модуль пружності, Гн/мм 2 ( кгс/мм 2 )

45—50 (4500—5000)

30—35 (3000—3500)

25—30 (2500—3000)

10—15 (1000—1500)

7—10 (700—1000)

6—10 (600—1000)

5—10 (500—1000)

l — довжина волокна.

Більшою ізотропією механічних властивостей володіють С. з неорієнтованим розташуванням волокон: гранульовані і сплутано-волокнисті прес-матеріали; матеріали на основі рубаних волокон, нанесених на форму методом напилення одночасно з єднальним, і на основі полотен (матів). С. на основі поліефірних смол можна експлуатувати до 60—150 °С, епоксидних — до 80—200 °C, феноло-формальдегідах — до 150—250 °С, поліімідів — до 200—400 °С. Діелектрична проникність С. 4—14, тангенс кута діелектричних втрат 0,01—0,05, причому при нагріванні до 350—400 °С показники стабільніші для С. на основі кремнійорганічних і поліїмідних єднальних.

  Вироби з С. з орієнтованим розташуванням волокон виготовляють методами намотування, пошарового викладення або протягання з подальшим автоклавним, вакуумним або контактним формуванням або пресуванням, з пресу-матеріалів — пресуванням і литвом.

  С. застосовують як конструкційний і теплозахисний матеріал при виробництві корпусів човнів, катерів, судів і ракетних двигунів, кузовів автомобілів, цистерн, рефрижераторів, радіопрозорих обтічників, лопатей вертольотів, вихлопних труб, деталей машин і приладів, корозійностійкого устаткування і трубопроводів, невеликих будівель, басейнів для плавання і ін., а також як електроізоляційний матеріал в електро- і радіотехніці.

  Літ.: Пластики конструкційного призначення, М., 1974.

  Ст Н. Тюкаєв.