Склеренхіма (від греч.(грецький) skleros — твердий і enchyma — налите, наповнююче, тут — тканина), механічна тканина рослин, що складається з товстостінних кліток 2 типів, що зазвичай одеревіли: волокон і склереїд . Волокна — сильно витягнуті клітки, завдовжки від декількох десятих мм до 1 см (кропива) і навіть 4 см (рамі), із загостреними кінцями і шаруватими пористими стінками. Волокна, що не одеревіли, С. з целюлозними стінками (в льону) — коштовна сировина для текстильної промисловості. По міцності волокна С. не поступаються сталлю, по пружності і еластичності — каучуку. Від великої кількості волокон і характеру їх розташування залежить міцність органів рослини на розтягування, стискування, вигини. В багатьох рослин волокна складають механічне обкладання провідних пучків, в стеблах дводольних вони розташовуються переважно в перициклі і в первинному лубі (флоемі), в стеблах і листі однодольних незрідка утворюють субепідермальні тяжі, в корінні вони зосереджені головним чином в центральній частині. Окрім волокон первинного походження, що виникають з кліток основної мерістеми і прокамбію, до С. часто відносять також лубові і деревинні (лібриформ) волокна камбіального походження.
