Склера (від греч.(грецький) skleros — твердий), білкова оболонка, білкова оболонка, зовнішня щільна соєдінітельнотканная оболонка очі, що виконує опорну і захисну функції. У більшості хребетних тварин в складі С. є хрящова тканина і кісткові пластинки, створюючі т.з. ськлеротікальноє кільце (за винятком акулових риб, сучасних земноводних і ссавців). В людини С. складається з щільної волокнистої тканини, в якій колагенові і еластичні волокна, переплітаючись, проходят переважно в меридіональному і екваторіальному напрямах. Між волокнами розташовуються сполучно-тканинні клітки, а в місці виходу з ока зорового нерва — пігментні клітки (меланоцити). У зовнішньому шарі С. є вельми рухлива система тонких колагенових волокон і пластинок, відокремлених один від одного щілиновидними порожнинами (простори Тенона), які сприяють обертальним рухам очного яблука у різних напрямах; до зовнішньої поверхні С. прикріпляються сухожилля окорухових м'язів. У людини товщина С. на задньому полюсі ока близько 1 мм, в екватора близько 0,3—0,4 мм, в переднього полюса ока, на місці переходу в рогівку, близько 0,6 мм. В товщі С. на місці її з'єднання з рогівкою є невеликі розгалужені порожнини, які, повідомляючись між собою, утворюють т.з. шлеммов канал, що забезпечує відтік рідини з передньої камери ока.
