Сирена [франц. sirene, від греч.(грецький) seiren — сирена (див. Сирени в старогрецькій міфології)], акустичний випромінювач, дія якого заснована на періодичному перериванні потоку газу (або рідини). Рідинні С. принципово не відрізняються від газових, але застосовуються порівняно рідко із-за трудності створення конструкції для випромінювання в середу з великим акустичним опором.
За принципом роботи С. діляться на динамічних (що обертаються) і пульсуючих. Найбільшого поширення набули динамічні С., які підрозділяються на осьових і радіальних (див. мал. ); у 1-м-коді випадку повітряний потік збігається з віссю обертання, в 2-м-коді — направлений по радіусу перпендикулярно осі. У осьових С. диск 1 з отворами (ротор) обертається відносно нерухомого диска 3 (статора). У радіальних С. ротором 1 і статор 3 є дві коаксіальні поверхні (зазвичай циліндрові). Ротор обертається електродвигуном 2 (або газовою турбіною). Повітря з камери 6 поступає під тиском через отвори в роторі і статорі, періодично уриваючись. Частота пульсацій повітря f визначається числом отворів в роторі або статорі т і числом N зворотів ротора в хвилину: f = mn/60 [гц]. Частота f є основною в спектрі звуку, випромінюваного С. Частотний діапазон С., вживаних на практиці, від 200—300 гц до 80—100 кгц, але відомі С., що працюють на частотах до 600 кгц. Потужність С. може досягати десятків квт.
Повітряні динамічні С. застосовуються для сигналізації (тривожною, сповіщальною) і для різних технологічних цілей (для коагуляції мелкодісперсних аерозолів, для руйнування піни, осадження туманів, прискорення процесів тепло- і масообміну і інших процесів).
Літ.: Бергман Л., Ультразвук і його вживання в науці і техніці, пер.(переведення) з йому.(німецький), 2 видавництва, М., 1957; Кроуфорд А. Е., Ультразвукова техніка, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1958; Веллер Ст А., Степанов Би. І., Ультразвукові сирени з приводом від електродвигуна, «Акустичний журнал», 1963, т. 9 № 3.
