Синкретизм (у мовознавстві)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Синкретизм (у мовознавстві)

Синкретизм в мовознавстві, злиття формальне що розрізнялися раніше граматичних категорій (значень) в одній формі, яка в результаті цього стає багатозначною (поліфункціональною). Наприклад, в латинській мові С. у відмінковій системі привів до об'єднання в аблатіве функцій інструментального (орудного) і місцевого відмінків. С. може виявлятися не лише в морфології, але і в синтаксисі. Поняття С. — парадигматичне (див. Парадігматіка ), що відрізняється від нейтралізації опозицій (див. Опозиція лінгвістична), що відбувається в синтагматічеськой (див. Синтагматіка ) ряду. С. — необоротне системне зрушення в процесі розвитку мови, тоді як нейтралізація — живий процес, супроводжуючий вживання мовних одиниць в мові.