Синкопа (греч. synkope, буквально — обрубування, скорочення), 1) у музиці — зсув ритмічної опори з сильною або відносно сильної долі такту на слабку. С. виникає, якщо звук, що з'явився на слабкій долі, продовжується на подальшій сильній, якщо на сильну долю доводиться пауза, якщо звук продолжітельнєє, що починається на слабкій долі, чим на попередній сильній, якщо слабка доля особливо виділена (знак акценту в нотному листі); у останньому випадку ритмічна опора незрідка зміщується з сильної долі на ту ж по рахунку слабку впродовж декількох тактів. 2) У мовознавстві — випадання звуку або групи звуків в слові, особливо в положенні між змичками, наприклад лат.(латинський) calidus>caldus.
