Симптоматичні гіпертонії, вторинні гіпертонії, група патологічних станів, що виникають як прояв (синдром, симптом) якого-небудь захворювання і що характеризуються підвищенням артеріального тиску (ср. Гіпертонічна хвороба ). Незрідка саме С. р. визначає тягар перебігу основного захворювання. Найбільш часта причина С. р. — хвороби нирок: т.з. ниркова гіпертонія при дифузному гломерулонефриті, нефропатії вагітних, післонефріте, аномаліях розвитку мочевиделітельной системи і ін. Природжені або придбані поразки магістральних судин — головних ниркових артерій, аорти (коарктація, хвороба відсутності пульсу — унаслідок панартеріїту аорти і її гілок) супроводяться, як правило, С. р. Незрідка С. р. — основний клінічний прояв деяких ендокринних захворювань (феохромоцитоми, синдрому Іценко — Кушинга, первинного гипераль-достсронізма і ін.) або органічної поразки центральної нервової системи (наприклад, при черепномозковій травмі).
Вибір методу і ефективність лікування (в т.ч. хірургічного) визначаються характером основного захворювання і механізмом патогенезу С. р. Оскільки при багатьох захворюваннях С. р. виникає як захисна (компенсаторна) реакція, направлена на збереження достатнього кровообігу в життєво важливих органах, артеріальний тиск в таких випадках не знижують до нормального рівня. Так, наприклад, обережно вирішується питання про зниження артеріального тиску при атеросклерозі аорти, хворобі відсутності пульсу, щоб не викликати ішемію мозку і інших органів.
Літ.: Ратнер Н. А., Артеріальні гіпертонії, М., 1974.
