Симонов Микола Костянтинович [21.11(4.12). 1901, Самара, нині Куйбишев, — 20.4.1973, Ленінград], радянський актор, народний артист СРСР (1950), Герою Соціалістичного Труда (1971). Вчився в петербурзькій АХ(Академія витівок) (1919—22). З 1924 актор Ленінградського театру драми ним. Пушкина (у 1932—33 працював в театрі Куйбишевськом). Мистецтво С. відрізняла висока, героїко-романтічна натхненність. Він створив яскраві образи передових радянських людей, відмічені великою етичною силою, ідейною переконаністю, духом войовничого гуманізму: Мехоношев («Кінець Кріворильська» Ромашова), Вершинін («Бронепоїзд 14-69» Іванова), Семен («Лють» Яновського), Берест («Платон Кречет» Корнейчука), генерал Мурашок («Переможці» Чирськова), Хлібників («Персональна справа» Штейна). Важливе місце в творчості актора займали ролі класичного репертуару: Протасов («Живий труп» Л. Н. Толстого), Сатин («На дні» Горького) Сальері («Моцарт і Сальері» Пушкіна), Маттіас Клаузен («Перед заходом сонця» Гауптмана). Кращі ролі в кіно (знімався з 1924): Артем («Каїн і Артем», 1929), Жіхарев («Чапаєв», 1934), Чуйков («Сталінградська битва», 1949), Монтанеллі («Овід», 1955) і ін. Найбільша робота в кіно — Петро I («Петро 1», 1937—39). Державна премія СРСР (1941, 1947, 1950). Державна премія РРФСР ним. К. С. Станіславського (1973). Нагороджений 3 орденами Леніна, а також медалями.
Літ.: Остроухов С., Народний артист СРСР Н. До. Симонов, Л., 1951; Цимбалів С., Микола Симонов, М., 1973.
